“Image Mapping 2016” – продовжується

Перша зустріч із "Холодним Яром"

Холодний Яр віддячив гостинністю, він відчуває хороші наміри... кожна місцевість має свою душу, яка населяє ліса, річки, схили і полонини, а також серця місцевих людей. Відповідно до цього і формується доля місцевості, пишеться історія та створюється бувальщина.

Холодному яру є що розповісти. Він наче шепоче на твоє вухо про буремні часи козацької звитяги, про турбулентні події боротьби за національну ідею. Його слова в гілках віковічних дерев, його потаємні думки в темних ущелинах, його мрії в зірковому небі, його сивина це історичні пам'ятки, якими він всіяний. І як сни в його голові постають постаті древніх і напівлегендарних історичних особистостей. Ти оглядаєшся, а там нікого, тільки щебіт пташок і тіні дерев...

У Холодного Яру треба вчитись. Він розкаже тобі що таке справжня відданість своєму краю. Історії про місцевих повстанців та борців за справедливість, за власний дім червоною стрічкою проходять через його історичний спадок. Це його уроки. А якщо слухати серцем, то Яр може навчити набагато більше і я вже ніколи не буду таким як до моєї розмови із ним, коли пройшов багатокілометровий шлях в саме ядро щоб очі в очі поглянути найстарішому дереву України.

Холодний Яр розмовляв зі мною через своїх посланців - місцевих жителів, водіїв попутних автомобілів, і через події, які траплялись мені в його гостях. Холодний Яр мені сказав, що все буде добре, він чекав на нас і чекає на всіх інших щоб заспокоїти неспокійні думки та наділити любов'ю до Батьківщини.

Він взявся ні звідки і пішов в ні куди. Той чоловік, котрого я зустрів на території стадіону "Дніпро" Черкаси. Помітивши мій спальник, чоловік заговорив про подорож. Чоловік сказав, що Черкащина та Вінничина це справжня, сакральна Україна. Цей монолог був на стільки довершений і логічний для мене в той момент, що я би зіпсував його якби заговорив що-небудь у відповідь. Чоловік подивився прозоро крізь простір, він нагадав мені тесаний пам'ятник козакові або ж мудрого Анта. Я досі сумніваюсь що він був реальний. Через 3 хвилини я біля паркану стадіону на якому грає місцева футбольна команда, вони моментально забивають гол, трибуни в захоплені вибухають, а хули палять фаєри накриваючи густим димом третину поля. Холодний Яр говорить: все буде "на куражі".

Мене вразили очі. Наскільки проникливі та чисті очі у мого нового товариша, який прихистив мене на ніч в своїй садибі. Без слів я зрозумів, що нас багато об'єднує, що ми наче друзі з дитинства. Мене вразила чистота помислів і дій його сім'ї, котра покинула міське життя вєі перебралась в Холодний Яр. Їх називають по-різному: хто екопоселенцями, хто анастасіївцями, а хто дауншифтерами. Без сумніву одне - всі означення їх життєвого вибору об'єднує уважність до діалогу із внутрішнім голосом душі та діалог з духом природи. Антон регулярно розмовляє із Яром і через нього можна почути цікаві речі, що тобі хоче ретранслювати Яр. Я давно не згадаю такої темної і тихої ночі, вона як масна глина заліпила мені вуха і я поринув у солодкий сон.

Він стояв на даху "Жигуля" і цілив пальцем в горизонт, шукаючи помічену мною церковну позолоту. У мене враження, що ця людина жила тут вічно, адже знає історію кожного пагорба, кожної хати. Холодному Яру, як і раніше потрібні герої. І в нових іпостасях приходять вони як історики, активісти, лідери громадської думки. Здається, в Назарові зібралось це все, і Яр продукував його щоб він писав його біографію і увіковічнював його спадщину. За жвавим поглядом, натрудженими руками та гомінким голосом стоять сотні сторінок наукових праць про історію Холодного Яру та Черкащини. Холодний Яр ще раз продемонстрував свою гостинність через Назара і ще й наступного дня його їстівна щедрість рятувала мене від зголодніння.

І так розпочалось наше спілкування із цим сильним та глибоким місцем, що стало колискою для багатьох легенд і справжніх прикладів людської хоробрості та стійкості. Ми розпочинаємо проект «Image Mapping 2016» в «Холодному Яру».