Продовжуємо мандрувати Холодним Яром та досліджувати цікаві місця. На цей раз ми більш детально зупинимось біля церкви Успіння Пресвятої Борогодиці у самому центрі села Медведівки, Чигиринського району, Черкаської області.

Центрами культури, освіченості, духовності на Україні споконвіку були церкви. Практично в кожному населеному пункті зводили церковні споруди. Деякі з них стали справжніми витворами архітектури та мистецтва. Церква Успіння Пресвятої Богородиці є пам’яткою архітектури ХІХ ст. місцевого значення. Церква споруджена в 1860-1864 роках на кошти київського цивільного губернатора Івана Фундуклея, який володів Медведівкою в XIX ст. Були роки, коли церква припиняла свою діяльність, але сьогодні це є діюча Українська православна церква Московського патріархату.

Матеріал взято з Третьої наукової краєзнавчої конференції  

У 1836 році Медведівка перейшла у власність губернатора Івана Івановича Фундуклея. Костел був змущений припинити своє існування назавжди, а замість Михайлівської церкви, яка вже на той час була аварійною, Фундуклей заклав кам’яну у 1860 р.

У 1861 р., церква площею близько 460 м2, висотою 29 м була збудована. В плані забудови храму зазначалось, що це “Церква Архістратига Михаїла”, але по закінченні будівництва і, ймовірно, за днем освячення нової святині (28 серпня) її назвали Успенською. Новозбудована церква стала духовним центром життя сільського населення. В ній систематично відбувались богослужіння, відзначались релігійні свята, проводились ритуальні обряди.

В січні 1930 р. відбувся Третій Всеукраїнський православний собор, на якому було прийнято рішення про саморозпуск УАПЦ. Відомо, що в цей період активізувались переслідування священнослужителів, були розроблені інструкції НКВС як закривати монастирі, молитовні, церкви.

Згідно цих документів в районі було закрито й зруйновано чимало церков. Місцеві органи влади вирішили зруйнувати і церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Активісти розібрали цегляну огорожу, попсували внутрішнє обладнання, діти з вчителями зняли хрести з куполів та дзвіниці. Подальша доля храму вирішилась на сільському сході. Було подано пропозицію не руйнувати приміщення церкви, а переобладнати його під комору для зберігання колгоспного зерна. Будинок священика використовували як клуб.

На довгий час храм втратив своє пряме призначення і лише в 1942 р. було відновлено службу в Успенській церкві. З того часу храм більше не закривали, а священнослужителі поступово, на пожертвування віруючих, відновлювали зруйновані частини храму.

У 1973 р. церкву Успіння Пресвятої Богородиці взято на облік як пам’ятку архітектури в Обласному управлінні архітектури. Найбільше реставраційних робіт було проведено в 90-х рр. – у час становлення незалежної української держави. В 1992 р. завдяки спонсорській допомозі та на пожертвування прихожан встановили дзвони на дзвіниці. В 1994 р. виконали фасадний ремонт церкви. В 1998 р. виконали розпис бокових частин і входу. Повністю завершили ремонт в 2000 р., коли виготовили алтар. 

Не в кожному селі є така гарна, велична і простора церква. Тішить, що вціліла у вирі історичних подій, вона продовжує діяти і приймати прихожан Медведівки і навколишніх сіл. Хочеться вірити, що майбутнє церкви Успіння Пресвятої Богородиці не погіршиться у контексті подальших політичних та історичних подій і ця святиня буде збережена для наших нащадків.